Клінічна анестезіологія, інтенсивна терапія та медицина невідкладних станів

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПАЦІЄНТІВ ІЗ МОРБІДНИМ ОЖИРІННЯМ ПІД ЧАС БАРІАТРИЧНИХ ОПЕРАЦІЙ

А.С. Анчев — 2025-05-23

Метою дослідження є систематизація сучасних підходів до забезпечення безпеки пацієнтів із морбідним ожирінням під час баріатричних хірургічних утручань. На основі 20 джерел із бази Scopus (2015–2025 рр.) розглянуто найефективніші методи стратифікації ризиків, передопераційної оптимізації, вибору хірургічної тактики, контролю супутніх патологій, а також оцінено інноваційні технології, включаючи роботизовану хірургію та ERAS-протоколи. Установлено, що індивідуалізація підходу, мультидисциплінарне планування й застосування сучасних інструментів дають змогу значно знизити частоту ускладнень і покращити довгострокові результати.

АСПЕКТИ АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЕРАТИВНИХ УТРУЧАНЬ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХВОРОБОЮ ФОН ВІЛЛЕБРАНДА

О.А. Лоскутов — 2025-05-23

У статті розглядаються особливості спадкових коагулопатій і найпоширенішого генетичного розладу згортання крові − хвороби фон Віллебранда, яка ускладнює хірургічні втручання через порушення гемостазу. Висвітлено етіологію, патогенез та клініку захворювання, а також особливості хірургічного лікування пацієнтів із хворобою фон Віллебранда, які потребують індивідуального підходу до лікування, зокрема оптимізації рівнів фактору фон Віллебранда та фактору VIII (FVIII), що є критичним для запобігання кровотечам у періопераційному періоді. Зазначено важливі аспекти анестезіологічного ведення пацієнта, що включає терапію антифібринолітичними препаратами, замісну терапію свіжозамороженою плазмою, кріопреципітатом, тромбоцитарною масою та концентратом FVIII. Підкреслено важливість ретельного моніторингу гемостазу, індивідуального підходу до кожного пацієнта та персоналізованого дозування замісної терапії для забезпечення ефективного лікування та зниження ризику тромбоемболічних ускладнень.

ЧИ Є ПОКАЗНИК CAVAL AORTIC INDEX ЕФЕКТИВНИМ ІНСТРУМЕНТОМ ДЛЯ ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНОЇ ОЦІНКИ ОБ’ЄМУ ЦИРКУЛЮЮЧОЇ КРОВІ?

Герасім Ольга — 2025-05-23

Вступ. Оцінка об’єму циркулюючої крові пацієнта залишається складним завданням в анестезіологічному менеджменті і є однією з причин відсутності передбачуваності гіпотензії, спричиненої спінальною анестезією (SAIH). Проте вимірювання індексу Caval Aorta Index (співвідношення нижньої порожнистої вени до аорти – IVC/Ao) вважається простим, швидким і високоточним методом оцінки вольємічного статусу при планових ортопедичних утручаннях. Методи. Проспективне, рандомізоване дослідження було проведено серед пацієнтів, які підлягали плановій анестезії в ортопедичній хірургії. Пацієнти були рандомізовані на дві групи: – група 1 – пацієнти з рутинною переднавантажувальною інфузією кристалоїдів; – група 2 – пацієнти, у яких ультразвуково оцінювали показник IVC/Ao і переднавантаження проводили за значення індексу ≤ 0,8.Кінцевий результат оцінювався за частотою виникнення гіпотензії після спінальної анестезії в обох групах. Результати. Розподіл ІМТ (p = 0,313) та віку (p = 0,163) між групами не виявив статистично значущих відмінностей у частоті гіпотензії. Частота гіпотензії в обох групах також не показала статистично значущих відмінностей (p = 0,807). Зв’язок між виникненням гіпотензії та відсутністю переднавантаження не був виявлений (Odds Ratio = 0,941, 95% ДІ: 0,575–1,538). Висновок. Індекс Caval Aorta Index є простим, швидким, неінвазивним та економічно ефективним методом оцінки вольємії, що може бути корисним предиктором розвитку гіпотензії після спінальної анестезії.

ВИКОРИСТАННЯ ДЕКСМЕДЕТОМІДИНУ В СКЛАДІ ПРЕМЕДИКАЦІЇ ДІТЯМ ПРИ ОПЕРАТИВНИХ УТРУЧАННЯХ В ОФТАЛЬМОЛОГІЇ З МЕТОЮ ЗАПОБІГАННЯ ПСИХОМОТОРНОМУ ЗБУДЖЕННЮ

І.А. Драпак — 2025-05-23

Вступ. Передопераційна тривога є розповсюдженою проблемою в педіатричній популяції. Поширеність становить 60% пацієнтів, що готуються до оперативного втручання. Нелікована тривога призводить до виникнення ускладнень в інтра- та післяопераційному періодах. Найбільш використовуваними препаратами для лікування тривоги у пацієнтів педіатричного профілю є бензодіазепіни та кетамін. Використання цих препаратів, окрім позитивних ефектів, пов’язане з виникненням побічних реакцій. Тому пошук ідеального премедиканта в дитячій анестезіології продовжується. Матеріали та методи. Нами проведено проспективне когортне одноцентрове дослідження, що включало 30 педіатричних пацієнтів, яким запланована офтальмохірургічна операція. Метою дослідження є встановлення зв’язку між складом премедикації та вираженістю передопераційної тривоги і гемодинамічною стабільністю у пацієнтів перед оперативним утручанням. Результати. Установлено, що використання інтраназального дексмедетомідину пов’язане з більш значним впливом на вираженість переопераційної тривоги та збудження порівняно з внутрішньом’язовим уведенням діазепаму. Використання дексмедетомідину у дітей не призводило до гемодинамічної нестабільності та виникнення важких побічних ефектів.Обговорення та висновки. Інтраназальне введення дексмедетомідину у дітей у складі премедикації перед офтальмохірургічним утручанням дає змогу досягти достатнього рівня седації, попередити виникнення передопераційної тривоги та збудження. При цьому інтраназальне введення препарату не супроводжується гемодинамічною нестабільністю у пацієнтів. Препарат дексмедетомідин може бути рекомендований до застосування для підготовки до оперативного втручання в дитячій офтальмохірургії.

НИРКОВА НЕДОСТАТНІСТЬ У ПАЦІЄНТІВ З ІМПЛАНТОВАНИМ LVAD У РАННЬОМУ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ ТА НАДАЛІ

О. П. Мазуренко — 2025-05-23

Вступ. Захворювання серцево-судинної системи займають провідне місце у структурі захворюваності та смертності населення не лише в Україні, а й у всьому світі, що пов’язано з розвитком серцевої недостатності. Серцевосудинна недостатність різного ступеня, а також кардіо-ренальний синдром призводять до розвитку ниркової недостатності – одного з основних ускладнень у групі кардіохірургічних пацієнтів у світі. Імплантація LVAD (пристрою допомоги лівому шлуночку) як один із результатів еволюції радикального лікування серцевої недостатності, іноді є єдиним варіантом терапії для цієї категорії пацієнтів – у вигляді міст-терапії або цільової терапії. Водночас у пацієнтів з імплантованим LVAD як у ранньому післяопераційному періоді, так і в подальшому, досить часто виникає таке ускладнення як ниркова недостатність, що зумовлена дестабілізацією гемодинаміки, коливаннями параметрів системи гемостазу тощо.Мета дослідження: проаналізувати стан екскреторної системи нирок у 50 пацієнтів з імплантованим LVAD, яким проводилась різна цільова антикоагулянтна терапія, з її корекцією в умовах ускладнень у ранньому післяопераційному періоді на базі Сілезького центру хвороб серця, Польща. Пацієнти були поділені на дві групи для оцінки стану системи коагуляції та її реакції на корекцію: Контрольна група отримувала класичну цільову антикоагулянтну терапію (ЦАТ), яка включала монотерапію гепарином з подальшим переходом на монотерапію варфарином після досягнення цільових значень АЧТЧ та INR у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою.Основна (дослідна) група отримувала альтернативну ЦАТ, до якої, окрім вищевказаної схеми, додавали блокатори рецепторів P2Y12 та інгібітори фактора Ха. Результати дослідження: наведено аналітику кореляції між нирковими ускладненнями у периопераційному періоді в обох групах пацієнтів, кінцевими результатами формування стійкої ниркової недостатності та впливом цих ускладнень на подальше лікування та прогноз стану здоров’я пацієнтів.Висновки: пацієнти контрольної групи, які отримували класичну ЦАТ, мали вищу смертність, пов’язану з нирковою недостатністю, у порівнянні з дослідною групою. Також було встановлено, що більша тривалість операції та виражена інтраопераційна поліурія асоціювались із вищою частотою вперше діагностованої гострої ниркової недостатності в післяопераційному періоді та частішим розвитком хронічних захворювань нирок після завершення періоду спостереження.

СУЧАСНІ ПАТОФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ПЕРЕДЧАСНИХ ПОЛОГІВ

Ю.С. Оліферук — 2025-05-23

Передчасні пологи є однією з найбільших проблем сучасного акушерства, оскільки вони суттєво впливають на здоров’я як матері, так і новонародженого. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, передчасні пологи є однією з основних причин дитячої смертності у світі. Патофізіологія передчасних пологів є складним багатофакторним процесом, який включає взаємодію інфекційно-запальних реакцій, гормональних порушень, генетичних факторів та фізіологічних змін в організмі жінки. Важливим аспектом є те, що інфекції сечовивідних шляхів, урогенітальні інфекції, а також запальні процеси у матці можуть ініціювати вивільнення прозапальних медіаторів, таких як інтерлейкіни та простагландини, що активують скорочення матки та призводять до передчасних пологів.Гормональні порушення, зокрема зниження рівня прогестерону або порушення його рецепторів, є важливим чинником у розвитку цієї патології. Також роль у розвитку передчасних пологів можуть відігравати генетичні чинники, які визначають індивідуальну схильність до цієї патології. Окрім того, порушення цілісності шийки матки, зокрема її недостатність або коротка довжина, значно підвищують імовірність розвитку передчасних пологів. Соціально-екологічні чинники, такі як стрес, погане харчування та забруднення навколишнього середовища, також відіграють важливу роль у виникненні передчасних пологів. Оскільки передчасні пологи є складним і багатогранним процесом, дослідження патофізіології цієї патології має велике значення для розроблення ефективних методів діагностики, лікування та профілактики. Сьогодні значні досягнення у застосуванні прогестерону, інгібіторів простагландинів та ультразвукової діагностики дають змогу знизити ризик передчасних пологів, однак подальші дослідження залишаються важливими для вдосконалення лікувальних стратегій і зменшення рівня передчасної смертності серед новонароджених.

ПОРІВНЯННЯ ПОКАЗНИКІВ НИЗЬКОЧАСТОТНОЇ П’ЄЗОЕЛЕКТРИЧНОЇ ТРОМБОЕЛАСТОГРАФІЇ У ПАЦІЄНТОК ІЗ ГЕНІТАЛЬНИМ ЕНДОМЕТРІОЗОМ ПІД ЧАС ЗАСТОСУВАННЯ СТРАТЕГІЇ NPO ДЛЯ ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ З ВИХІДНИМ СТАНОМ СИСТЕМИ ГЕМОСТАЗУ

О.С. Суслов — 2025-05-23

За даними ВООЗ, ендометріоз уражає близько 190 млн жінок репродуктивного віку в усьому світі. Незважаючи на поширеність патології, доведено її вплив на систему гемостазу, дані щодо цього впливу різнорідні. У роботі досліджується проблема впливу передопераційного ведення пацієнток, хворих на генітальний ендометріоз, за стратегією nil per os (NPO) та змін у системі гемостазу на тлі такої тактики; порівнюється вихідний стан системи гемостазу таких пацієнток та відповідь його на пробу з локальною подвійною гіпоксією верхньої кінцівки. У досліджуваній групі з 32 пацієнток віком 20–35 років, у котрих виявлено генітальний ендометріоз, за допомогою низькочастотної п’єзоелектричної тромбоеластографії (НПТЕГ) оцінювалася реакція гемостазу на патологію: дані вихідного стану, після проби з двократною локальною гіпоксією без стратегії NPO та за її використання. Отримані дані свідчать про наявність помірних статистично значущих порушень у бік гіпокоагуляції під час проведення стрес-тесту без використання стратегії NPO та помірних статистично значущих порушень у бік гіперкоагуляції під час проведення стрес-тесту у разі використання стратегії NPO. Наведені дані підтверджують гіпотезу про можливість прогнозування порушень у системі гемостазу досліджуваних пацієнток відносно стратегії ведення та впливу чинників, що можуть бути модифіковані у передопераційному періоді; проте загальний вплив цих змін на перебіг періопераційного періоду, спектр зовнішніх чинників із можливістю схожого впливу, необхідність використання терапевтичних стратегій профілактики тромбозів та кровотечі, так само як і режим моніторингу цих змін, лишаються відкритими для дослідження та дискусії.

ВИБІР ОПТИМАЛЬНОГО МЕТОДУ ПРОФІЛАКТИКИ ТРОМБОТИЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ МОРБІДНИМ ОЖИРІННЯМ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ БАРІАТРИЧНІЙ ХІРУРГІЇ, ЯК НЕВІД’ЄМНОГО КОМПОНЕНТУ ПЕРІОПЕРАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Р.Є. Сухонос — 2025-05-23

Вступ. Венозна тромбоемболія (ВТЕ) є серйозним ускладненням баріатричної хірургії, особливо у пацієнтів із морбідним ожирінням. Ця патологія пов’язана з порушеннями системи гемостазу, які посилюються післяопераційними змінами. Мета. Оцінити ефективність комбінованої терапії еноксапарином натрію та пентоксифіліном порівняно з монотерапією еноксапарином для профілактики ВТЕ у пацієнтів із морбідним ожирінням, які підлягали баріатричній хірургії, та визначити роль низькочастотної п’єзоелектричної тромбоеластографії (LPTEG) у моніторингу системи гемостазу.Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 50 пацієнтів з ІМТ > 35 кг/м ², які проходили баріатричну хірургію. Пацієнти були розділені на дві групи.Група 1 (n = 25) отримувала комбіновану терапію (еноксапарин натрію 0,4 мл двічі на добу + пентоксифілін 100 мг двічі на добу). Група 2 (n =2 5): отримувала монотерапію еноксапарином натрію в аналогічній дозі.Оцінка гемостазу проводилася методом LPTEG до операції та на 1, 3, 5 добу після втручання.Результати. До терапії у всіх пацієнтів спостерігалися значні відхилення параметрів гемостазу: ICC була збільшена на 23,76%, ICD – на 33,07%, MA – на 74,58%, IRCL – на 91,21%. На п’ятий день після втручання комбінована терапія забезпечила нормалізацію показників коагуляції та фібринолізу: ICC знизилася на 16,21%, MA та IRCL досягли референтних значень. У групі монотерапії ICC залишалася підвищеною (+14,37%), MA – на +18,44%, IRCL – на +31,17% порівняно з нормою. Епізодів ВТЕ не зафіксовано.Висновки. Комбінована терапія еноксапарином натрію та пентоксифіліном є більш ефективною для профілактики ВТЕ у пацієнтів із морбідним ожирінням порівняно з монотерапією антикоагулянтами. Використання LPTEG дає змогу своєчасно оцінити ризик тромбонебезпечності та коригувати терапію.

КОАГУЛЯЦІЙНА ВІДПОВІДЬ СИСТЕМИ ГЕМОСТАЗУ НА ЗАСТОСУВАННЯ НОАК І ЕНОКСАПАРИНУ В РАННЬОМУ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ ПРИ КАРОТИДНІЙ ЕНДАРТЕРЕКТОМІЇ

О.О. Тарабрін — 2025-05-23

Вступ. Ішемічний інсульт є однією з провідних причин інвалідності та смертності у світі, а серед основних етіологічних чинників цієї патології домінує атеросклероз магістральних артерій голови, зокрема внутрішньої сонної артерії [1]. Згідно з даними American Heart Association, до 15% ішемічних інсультів спричинені гемодинамічно значущим стенозом або оклюзією сонних артерій [2]. У зв’язку із цим каротидна ендартеректомія (КЕ) визнана ефективним методом вторинної профілактики ішемічного інсульту, що значно знижує ризик повторних цереброваскулярних подій [3]. Післяопераційний період після КЕ супроводжується гіперактивацією системи коагуляції внаслідок хірургічної травми, змін реології крові та запального каскаду. Таке середовище створює умови для формування тромбозів як у зоні операції, так і в інших судинних басейнах [4]. Саме тому належна тромбопрофілактика є ключовим компонентом післяопераційного ведення хворих. Протягом багатьох років основою антитромботичної терапії у хірургії залишаються низькомолекулярні гепарини (НМГ), серед яких еноксапарин має найширше клінічне застосування. Його механізм дії ґрунтується на пригніченні фактора Ха, що забезпечує швидкий та ефективний антитромботичний ефект [5]. Проте НМГ потребують парентерального введення, що знижує зручність їх використання в амбулаторному сегменті. З іншого боку, новітні оральні антикоагулянти (НОАК), зокрема ривароксабан – селективний інгібітор фактора Ха, демонструють порівняну ефективність і безпечність у профілактиці тромбозів різного ґенезу. Їхні переваги включають фіксоване дозування, відсутність потреби в лабораторному моніторингу та мінімальний ризик взаємодії з їжею чи іншими препаратами [6]. Дані досліджень XAMOS і RECORD підтверджують ефективність ривароксабану в післяопераційній тромбопрофілактиці при ортопедичних утручаннях, що може бути екстрапольовано на пацієнтів після КЕ [7]. У цьому контексті особливої уваги заслуговує використання низькочастотної п’єзоелектричної тромбоеластографії (НПТЕГ), яка дає змогу в режимі реального часу оцінити стан коагуляційної системи пацієнта [8]. Мета. Визначити найбільш ефективний підхід до тромбопрофілактики після КЕ шляхом порівняння впливу ривароксабану та еноксапарину на коагуляційну ланку системи гемостазу, використовуючи методику низькочастотної п’єзоелектричної тромбоеластографії. Матеріали та методи. Дане дослідження ґрунтується на порівняльному аналізі стану системи гемостазу у хворих зі стенозуючим атеросклерозом сонних артерій (АСА), яким було виконано каротидну ендартеректомію. Загалом обстежено 32 особи, серед яких 22 пацієнта становили основну вибірку, а 10 – групу контролю, що складалася з практично здорових добровольців, порівняних за віком та статтю. Пацієнти були розподілені на дві клінічні групи залежно від виду призначеної антикоагулянтної терапії в післяопераційному періоді: група 1 (n = 11) отримувала ривароксабан по 15 мг перорально 2 рази на добу, починаючи з першої післяопераційної доби, курсом сім днів; група 2 (n = 11) – еноксапарин у дозі 0,4 мл (4000 анти-Ха МО) підшкірно два рази на добу такої самої тривалості. Стан системи коагуляції оцінювали методом низькочастотної пʼєзоелектричної тромбоеластографії (НПТЕГ), який дає змогу реєструвати комплексну динаміку гемостазу у реальному часі. Вимірювання проводили на 3-тю, 5-ту та 7-му добу після операції з метою відстеження динаміки змін коагуляційного потенціалу під впливом різних антикоагулянтів. Результати. Динаміка ІКД на 3,5 та 7 добу з поділом на групи: Дослідна група 1 – найвищий старт (97,34%), повна нормалізація до 5-ї доби. Дослідна група 2 – стартує з нижчого рівня (77,75%), також нормалізується. Порівняльна група – повільна нормалізація з підвищеними значеннями до 7-ї доби. Динаміка ІКД на 3,5 та 7 добу з поділом на групи: Дослідна група 1: старт з високої гіперагрегації (65,81%), нормалізація до 7-ї доби. Дослідна група 2: початкове помірне підвищення (18,28%), теж нормалізація. Порівняльна група: старт на рівні дослідної групи 2, але на сьому добу показник зростає до 26,46% – гіперкоагуляція зберігається. Висновки. Результати дослідження продемонстрували статистично вірогідну позитивну динаміку показників системи гемостазу у пацієнтів дослідної групи 2, які отримували ривароксабан, що свідчить про більш ефективне відновлення коагуляційного гомеостазу порівняно з пацієнтами порівняльної групи 1, де як тромбопрофілактика застосовувався еноксапарин.