РОЗРОБКА АЛГОРИТМУ ВЕДЕННЯ ПАЦІЄНТА З ХРОНІЧНИМ БОЛЬОВИМ СИНДРОМОМ КОЛІННОГО СУГЛОБА

Анотація

Вступ. Хронічний больовий синдром колінного суглоба є однією з провідних причин зниження функціональної активності та якості життя пацієнтів. Консервативні методи терапії часто демонструють обмежену ефективність, тоді як хірургічні втручання пов’язані з високими ризиками. Сучасні малоінвазивні методики, зокрема радіочастотна абляція (РЧА), розглядаються як перспективний напрямок лікування завдяки здатності зменшувати інтенсивність болю та відновлювати функціональні можливості суглоба. Актуальним є формування алгоритму ведення пацієнтів, що включає поетапну діагностику, стратифікацію та вибір оптимального моменту для проведення РЧА. Мета. Розробити та обґрунтувати алгоритм ведення пацієнтів із хронічним больовим синдромом колінного суглоба з акцентом на визначенні оптимального часу проведення радіочастотної абляції та ролі мультидисциплінарного супроводу. Матеріали і методи. Матеріалом для дослідження стали дані клінічних спостережень, результати інструментальних методів (МРТ, УЗД, рентгенографія), показники клінічних шкал (VAS, WOMAC, KOOS, SF-36), а також аналіз динаміки больового синдрому та функціональних можливостей у різні строки після проведення РЧА. Проведено стратифікацію пацієнтів за ступенем структурних змін та інтенсивністю болю. Було розроблено узагальнений алгоритм, що охоплює діагностику, відбір кандидатів, визначення оптимального часу втручання, проведення процедури та післяопераційний супровід. Результати. Встановлено, що найбільшу ефективність РЧА спостерігається у пацієнтів з початковими показниками болю за VAS 6–7 балів та збереженим функціональним резервом суглоба: інтенсивність болю знижувалась на 70–80% через три місяці та на 80–90% через шість місяців. У пацієнтів з інтенсивністю болю VAS 8–9 балів результати були середньо-високими (зниження на 60–70% через шість місяців). При пізньому втручанні (VAS ≥ 9,5) ефективність була помірною, а залишкові обмеження – значними. Доведено важливість комплексного мультидисциплінарного супроводу, який включає участь ортопеда, анестезіолога, фізичного терапевта та психолога, що значно підвищує стабільність терапевтичного ефекту. Висновки. Алгоритм ведення пацієнтів з хронічним больовим синдромом колінного суглоба має включати поетапну діагностику, клінічну та функціональну стратифікацію, визначення оптимального часу проведення РЧА та стандартизований мультидисциплінарний супровід. Максимальна ефективність РЧА досягається при своєчасному втручанні – у період резистентності до консервативної терапії, але до розвитку незворотних дегенеративних змін у суглобі. Комплексний підхід забезпечує стійке зниження болю, покращення функціональних можливостей і підвищення якості життя пацієнтів.