ВПЛИВ МОРБІДНОГО ОЖИРІННЯ НА РІВЕНЬ ТРОМБОНЕБЕЗПЕКИ ЗА ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ МІОМЕКТОМІЇ

Анотація

Міома матки – одне з найпоширеніших захворювань у гінекологічний практиці. Одним з основних методів хірургічного лікування міоми матки в жінок репродуктивного віку є лапароскопічна міомектомія. За даними ВООЗ, надмірною вагою вважається ІМТ 25 і вище, ІМТ 30 і вище – ожиріння. Зв’язок ожиріння з внутрішньосудинними тромботичними ускладненнями (ВТУ) підтверджується клінічними даними. На сьогодні існує досить вагомий набір клотінгових, імуноферментних методів оцінки системи регуляції агрегатного стану крові (РАСК), результати яких дають лише дуже приблизну характеристику гемостатичного потенціалу. Тому особливого значення набувають цінність інструментальні методи оцінки гемостазу. П’єзоелектрична тромбо-еластографія (ТЕГ) є ефективною методикою дослідження гемостатичного потенціалу (ГП), здатна об’єктивно відобразити судинно-тромбоцитарний компонент, коагуляційну ланку системи гемостазу і фібриноліз. Ця технологія дає змогу візуалізувати процес згортання крові, оцінювати в режимі реального часу всі фази згортання і кількісно визначати інтенсивність про- і антикоагулянтного потенціалу. Мета – вивчити вплив підвищеного індексу маси тіла на рівень тромбонебезпеки для проведення адекватної комплексної тромбопрофілактики в пацієнток у періопераційний період за лапароскопічної міомектомії, використовуючи інструментальний метод діагностики – низькочастотний п’єзоелектричний гемовіскозиметр. Матеріали та методи. Досліджені результати хірургічного лікування 60 хворих міомою матки, які перенесли лапароскопічну міомектомію. Пацієнтки були розподілені на 2 групи залежно від величини ІМТ. До 1-ї групи (16 пацієнток) увійшли хворі з ІМТ < 30 кг/м2. До 2-ї групи (44 пацієнтки) увійшли хворі з ІМТ > 30 кг/м2. Стан системи гемостазу до операції, а також на 1-шу та 5-ту добу після оперативного втручання контролювався стандартними біохімічними тестами, а також інструментальним методом оцінки функціонального стану компонентів системи гемостазу та фібринолізу – за допомогою п’єзоелектричного тромбоеластографа. Результати. Після аналізу стандартних біохімічних тестів оцінки гемостазу до оперативного втручання, на 1-шу та 50-ту добу після операції в обох групах пацієнтів наявних і суттєвих патологічних змін не виявлено. Під час оцінки функціонального стану компонентів системи гемостазу та фібринолізу за допомогою тромбоеластографії перед оперативним втручанням у 1-й групі пацієнтів не відмічалося достовірних відмінностей у межах нормальних показників. У 2-й групі були виявлені статистично достовірні (р < 0,05) відхилення від референтних величин показників гемостазіограми в бік структурної та хронометричної гіперкоагуляції, підвищення тромбінової активності, активації судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу, пригнічення літичної активності крові. На першу добу після оперативного втручання в обох групах пацієнтів спостерігалися зміни в ланках системи гемостазу. У 1-й групі пацієнток відмічалося скорочення хронометричних показників і підвищення структурних показників ТЕГ, але вони не виходили за межі референтних величин. У 2-й групі відмічалося достовірне зменшення (порівняно з доопераційними показниками) хронометричних показників, підвищення структурного показника МА, а також достовірне збільшення КТА, ІКД, що свідчить про наявне підвищення тромбонебезпеки в цієї групи пацієнтів і потребує проведення тромбопрофілактики. Після проведеної тромбопрофілактики у 2-й групі пацієнтів спостерігалися зміни в бік нормокоагуляційного тренду гемостатичного потенціалу (ГП). Фібринолітична активність крові перед оперативним втручанням у 1-й групі була в межах нижніх референтних величин, а в 2-й групі відмічається пригнічення літичної активності крові. Через добу після оперативного втручання на фоні антитромботичної терапії літична активність крові нормалізується. На 5-ту добу після оперативного втручання в обох групах пацієнтів відмічався нормокоагуляційний тренд гемостатичного потенціалу. Висновки. У пацієнток з міомою матки, які мають ІМТ > 30, за допомогою методу тромбоеластографії виявлена наявна тромбонебезпека на періопераційному етапі лапароскопічної міомектомії, про що свідчать достовірно значущі (р < 0,05) зміни основних показників гемовіскозиметрії. Стандартні скринінгові методи дослідження системи гемостазу не забезпечують швидкої та адекватної оцінки гемостатичного потенціалу (ГП), реакції системи РАСК у відповідь на хірургічне втручання; а також не дають змогу повною мірою оцінити функціональну активність судинно-тромбоцитарної ланки коагуляції та фібринолізу. Використання низькочастотної п’єзоелектричної гемовіскозіметрії дає змогу достовірно та швидко оцінити кінетику тромбоутворення, починаючи від початкової в’язкості й агрегації до утворення згустку та фібрінолізу, а також виявити гемокоагуляційні розлади в пацієнтів з міомою матки на самих ранніх етапах порушень у періопераційний період лапароскопічної міомектомії. Це дає змогу своєчасно й ефективно проводити профілактику та лікування тромбогеморагічних порушень у цієї групи пацієнтів.