Клінічна анестезіологія, інтенсивна терапія та медицина невідкладних станів

ПЕРЕВІРКА TRISS, NTRISS ТА ASCOT У ПОПУЛЯЦІЇ З ВАЖКИМИ ТРАВМАМИ, ЩО НАДХОДЯТЬ ДО ТРАВМАТОЛОГІЧНОГО ЦЕНТРУ МОЛДОВИ

О. Арнаут — 2024-05-10

Вступ. Відповідно до останніх статистичних даних із різних країн травма належить до числа провідних причин смерті зі зростаючим внеском у загальний рівень смертності. Можливість прогнозувати й передбачити ймовірні ускладнення може значно збільшити виживаність після травми. Це можливо шляхом аналізу різних клінічних параметрів пацієнтів із травмами та виявлення тих, які мають високу прогностичну силу. Результати були використані для визначення різних оцінок травматичності. На цей час існує багато шкал, розроблених з урахуванням анатомічних, фізіологічних або змішаних критеріїв. Вони були розроблені з огляду на особливості медичних систем різних країн і багато в чому відрізняються одна від одної, у тому числі й від молдавської. Отже, потрібно знайти оптимальну шкалу оцінювання для щоденного використання в різних умовах для цільової популяції поточного дослідження. Мета та завдання. Валідація та порівняльний аналіз найпоширеніших змішаних оцінок травматичності в умовах травмпункту Республіки Молдова. Методи. У поточному ретроспективному аналітичному дослідженні було проаналізовано дані 2651 пацієнта з важкою травмою, яких було послідовно госпіталізовано у травматологічний центр Молдови в період із січня 2013 р. по листопад 2018 р. Джерелом інформації слугувала електронна база даних IMU без персональної інформації. Критерії включення та виключення були дотримані. Вони були розраховані за шкалами ASCOT, TRISS і NTRISS для оцінки виживаності пацієнтів. Результати прогнозу порівнювали та статистично аналізували за допомогою логістичної регресії. Результати. Порівняння змішаних оцінок, включених у дослідження, показало, що шкала NTRISS мала максимальний коефіцієнт детермінації порівняно з TRISS і ASCOT, усі моделі мали калібрувальні індикатори, які потребують покращення, критерієм є значимість тесту. Висновок. У цій статті перевірено три загальні змішані прогностичні моделі. З них шкала NTRISS має оптимальні характеристики з точки зору детермінації / розрізнення і може бути рекомендована для щоденного використання в умовах травмпункту Республіки Молдова.

ДУМКА КЕРІВНИКІВ РАЙОННИХ ТА МІСЬКИХ ЛІКАРЕНЬ ЩОДО ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ВИКОНАННЯ СЛУЖБИ AVIASAN. КІЛЬКІСНО-ЯКІСНЕ, ПЕРЕХРЕСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

І. Кесов — 2024-05-10

У Республіці Молдова медичні заклади в регіонах намагаються впоратися з проблемами, пов’язаними з пацієнтами зі складними патологіями або критичними станами. У зв’язку із цим виникає потреба в консультативно-міжлікарняній службі трансферу пацієнтів – республіканському AVIASAN-сервісі. За допомогою цієї послуги спеціалізовані консультанти надають дистанційні або виїзні клінічні консультації та сприяють транспортуванню пацієнтів до спеціалізованих закладів третинного рівня відповідно до медичних показань. Залишаються неясними деякі аспекти діяльності AVIASAN. Це дослідження було запропоновано для аналізу деяких із цих аспектів, пов’язаних із послугою AVIASAN. Матеріал і методи. Кількісно-якісне перехресне дослідження думок керівників обласних і міських лікарень щодо взаємозв’язку між організацією та діяльністю служби AVIASAN. Дослідження було проведено на основі спеціального дизайну онлайн-опитувальника для цілей цього дослідження. Результати. Загалом анкету заповнили 27 із 41 запрошених установ (65,85%). Респонденти (80%) вважають достатнім спектр медичних спеціальностей, які представляє сервіс AVIASAN. Діяльність медичних бригад, які беруть участь у місіях AVIASAN, високо оцінена (співпраця з лікарями – 60%, підтримка в прийнятті рішень – 80%). Однак респонденти (69%) повідомили, що AVIASAN втручається із затримками у вирішенні деяких справ. Були визначені такі бар’єри для функціонування AVIASAN: людські ресурси (недостатній і некваліфікований персонал, відсутність вузькопрофільних спеціалізованих фахівців), оснащення (відсутність обладнання та спецавтотранспорту), інфраструктура (стан на дорогах), організація (відсутність законодавчої бази, національний протокол, критерії транспортування / переміщення, погано визначений маршрут пацієнта, бюрократія) та інші фактори (відсутність чуйності, небажання, відсутність співпраці). Пропоновані рішення орієнтовані на людські ресурси (наймання, винагорода, навчання, повноваження щодо прийняття рішень), обладнання (закупівля обладнання та спецавтотранспорту), організацію (створення правової бази, регіоналізація ефективних послуг, реформування медичної системи) і контроль якості. Висновок. Нашою метою було проаналізувати думки споживачів послуг AVIASAN з точки зору організації, структури та функціональності. Результати дослідження свідчать про те, що в сервісі AVIASAN є можливості для вдосконалення. Для підвищення ефективності потрібно передати частину його функцій іншим закладам охорони здоров’я. Регіоналізація спеціалізованих лікарняних послуг і медичного обслуговування може призвести до кращої координації та розподілу ресурсів. Крім того, інвестиції в професійне навчання гарантують, що медичні команди, які беруть участь у місіях AVIASAN, будуть добре підготовлені та здатні надавати високоякісну допомогу. Ці запропоновані заходи спрямовані на підвищення загальної продуктивності й ефективності служби AVIASAN і в кінцевому підсумку на підвищення якості медичної допомоги, що надається пацієнтам у критичних станах.

ДІЯ ЛІБЕРАЛЬНОГО РЕЖИМУ ІНФУЗІЙНОЇ ТЕРАПІЇ НА ГЕМОДИНАМІКУ У ХВОРИХ З ГОСТРОЮ АБДОМІНАЛЬНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ

О.В. Кравець — 2024-05-10

Гостра абдомінальна патологія супроводжується високим відсотком летальності. Одним із головних чинників важкості хворих є вихідне патофізіологічне порушення обміну рідини – об’ємне виснаження, лікування якого проводиться інфузійною терапією. Для визначення ефективності ліберального режиму інфузійної терапії обстежено стан центральної гемодинаміки у 50 хворих з невідкладною патологією органів черевної порожнини середнього хірургічного ризику. Встановлено недостатню ефективність ліберального режиму інфузійної терапії з огляду на формування гіподинамічного типу кровообігу через значне підвищення загального периферичного опору судин і зниження тканинної перфузії протягом усього періоду спостереження.

АНАЛІЗ УСКЛАДНЕНЬ У ПАЦІЄНТІВ З ІМПЛАНТОВАНИМИ ПРИСТРОЯМИ МЕХАНІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА В РАННІЙ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИЙ ПЕРІОД

О.П. Мазуренко — 2024-05-10

Робота виконана в рамках двостороннього договору про наукове співробітництво між НУОЗ імені П. Л. Шупика (кафедра анестезіології та інтенсивної терапії) та Сілезським центром хвороб серця (Польща). Метою наукової роботи є аналіз стану системи згортання крові та її реакція на терапію, а також аналіз ускладнень у ранній післяопераційний період у п’ятдесяти пацієнтів з імплантованими приладами механічної підтримки лівого шлуночка – left ventricle assist device (далі – LVAD) в Сілезькому центрі хвороб серця (Śląski Centróm Chorób Serca – далі SCCS), Республіка Польща. Пацієнти були розділені на дві групи, на контрольну групу, що отримувала класичну антикоагулянтну цільову терапію (АКЦТ), яка передбачала найбільш керовану монотерапію гепарином, після досягнення цільових значень АЧТЧ перехід на монотерапію варфарином до досягнення цільового МНВ та додавання аспірину, і основну досліджувану, яка отримувала альтернативну АКЦТ, що складалася з попередньої з додаванням блокаторів P2Y12-рецепторів і Xа-факторів. Результат проведеної роботи продемонстрував користь модифікованої антикоагулянтної схеми лікування проти класичного підходу із чітким підтвердженням кореляційно-регресивними показниками значного ступеня достовірності. Також було запропоновано прогностичну оцінку динамічного стану пацієнта для зменшення клінічних ускладнень після проведення цього втручання.

НАШ ДОСВІД КОРЕКЦІЇ ВЕНОЗНОЇ ТРОМБОЕМБОЛІЇ В БАРІАТРИЧНІЙ ХІРУРГІЇ ПІД КОНТРОЛЕМ ТРОМБОЕЛАСТОГРАФІЇ

О. О. Тарабрін — 2024-05-10

Вступ. У світі від ожиріння і його ускладнень щорічно помирає близько 2,8 мільйона людей. Ожиріння є незалежним фактором ризику венозної тромбоемболії (ВТЕ), оскільки воно втручається у внутрішні та зовнішні шляхи коагуляції, а також в антикоагулянтні механізми, що призводить до стану гіперкоагуляції. Зменшення надлишкової маси тіла в пацієнтів із морбідним ожирінням за допомогою баріатричної хірургії стає все більш популярним, оскільки барієва терапія є ефективним засобом лікування ожиріння та супутніх захворювань. Переваги баріатричної хірургії незаперечні, як і ризики. Незважаючи на численні дослідження згортання крові, випадки тромбоемболії у таких пацієнтів почастішали, особливо в разі оперативних втручань і в післяопераційний період, враховуючи те, що операція є тригерним фактором розвитку тромбоемболії. Матеріали та методи. Досліджено систему гемостазу в 63 пацієнтів з ІМТ > 35 кг/м2. Усі пацієнти були розділені на 3 групи: 1-ша група (n = 20) – хворі, які отримували комбіновану терапію, а саме еноксапарин натрію 0,1% 0,2 мл/кг 2 рази на добу кожні 12 годин і пентоксифілін 100 мг 2 рази на добу кожні 12 годин; 2-га група (n = 17) – хворі, які отримували еноксапарин натрію 0,1% по 0,2 мл/кг 2 рази на добу кожні 12 годин; до 3-ї групи (контрольної) увійшли 26 осіб з ожирінням, ІМТ > 35, які не підлягали баріатричній хірургії. Дослідження системи гемостазу проводили методом низькочастотної п’єзоелектричної тромбоеластографії (ТЕГ) відразу після госпіталізації та на 1-шу, 3-тю, 5-ту добу після баріатрії. Перевіряли такі константи згортання крові: інтенсивність контактної коагуляції; інтенсивність коагуляційного приводу; максимальну щільність грона; фібринолітичну активність, що є показником ретракції та лізису тромбу. Результати. У пацієнтів 1-ї групи (антикоагулянти + антиагреганти) ризик тромботичних ускладнень нижчий, оскільки ця терапія знизила значення на всіх етапах гемокоагуляції до референтних значень. У хворих 2-ї групи (антикоагулянти), незважаючи на нормалізацію коагуляційної одиниці, спостерігалося підвищення показників агрегації та фібринолізу відносно норми, що означає високий ризик тромботичних ускладнень. Висновки. Інструментальний метод ТЕГ дав змогу адекватно оцінити систему гемокоагуляції в динаміці у хворих на патологічне ожиріння з ІМТ ≥ 35 кг/м2. Ця категорія пацієнтів продемонструвала високий ризик ВТЕ; Доведено, що для адекватної профілактики ВТЕ у пацієнтів з ожирінням, які перенесли баріатричну хірургію, комбінація антикоагулянтів і антиагрегантів є більш ефективною, ніж монотерапія антикоагулянтами.

ВПЛИВ МОРБІДНОГО ОЖИРІННЯ НА РІВЕНЬ ТРОМБОНЕБЕЗПЕКИ ЗА ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ МІОМЕКТОМІЇ

О.О. Тарабрін — 2024-05-10

Міома матки – одне з найпоширеніших захворювань у гінекологічний практиці. Одним з основних методів хірургічного лікування міоми матки в жінок репродуктивного віку є лапароскопічна міомектомія. За даними ВООЗ, надмірною вагою вважається ІМТ 25 і вище, ІМТ 30 і вище – ожиріння. Зв’язок ожиріння з внутрішньосудинними тромботичними ускладненнями (ВТУ) підтверджується клінічними даними. На сьогодні існує досить вагомий набір клотінгових, імуноферментних методів оцінки системи регуляції агрегатного стану крові (РАСК), результати яких дають лише дуже приблизну характеристику гемостатичного потенціалу. Тому особливого значення набувають цінність інструментальні методи оцінки гемостазу. П’єзоелектрична тромбо-еластографія (ТЕГ) є ефективною методикою дослідження гемостатичного потенціалу (ГП), здатна об’єктивно відобразити судинно-тромбоцитарний компонент, коагуляційну ланку системи гемостазу і фібриноліз. Ця технологія дає змогу візуалізувати процес згортання крові, оцінювати в режимі реального часу всі фази згортання і кількісно визначати інтенсивність про- і антикоагулянтного потенціалу. Мета – вивчити вплив підвищеного індексу маси тіла на рівень тромбонебезпеки для проведення адекватної комплексної тромбопрофілактики в пацієнток у періопераційний період за лапароскопічної міомектомії, використовуючи інструментальний метод діагностики – низькочастотний п’єзоелектричний гемовіскозиметр. Матеріали та методи. Досліджені результати хірургічного лікування 60 хворих міомою матки, які перенесли лапароскопічну міомектомію. Пацієнтки були розподілені на 2 групи залежно від величини ІМТ. До 1-ї групи (16 пацієнток) увійшли хворі з ІМТ < 30 кг/м2. До 2-ї групи (44 пацієнтки) увійшли хворі з ІМТ > 30 кг/м2. Стан системи гемостазу до операції, а також на 1-шу та 5-ту добу після оперативного втручання контролювався стандартними біохімічними тестами, а також інструментальним методом оцінки функціонального стану компонентів системи гемостазу та фібринолізу – за допомогою п’єзоелектричного тромбоеластографа. Результати. Після аналізу стандартних біохімічних тестів оцінки гемостазу до оперативного втручання, на 1-шу та 50-ту добу після операції в обох групах пацієнтів наявних і суттєвих патологічних змін не виявлено. Під час оцінки функціонального стану компонентів системи гемостазу та фібринолізу за допомогою тромбоеластографії перед оперативним втручанням у 1-й групі пацієнтів не відмічалося достовірних відмінностей у межах нормальних показників. У 2-й групі були виявлені статистично достовірні (р < 0,05) відхилення від референтних величин показників гемостазіограми в бік структурної та хронометричної гіперкоагуляції, підвищення тромбінової активності, активації судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу, пригнічення літичної активності крові. На першу добу після оперативного втручання в обох групах пацієнтів спостерігалися зміни в ланках системи гемостазу. У 1-й групі пацієнток відмічалося скорочення хронометричних показників і підвищення структурних показників ТЕГ, але вони не виходили за межі референтних величин. У 2-й групі відмічалося достовірне зменшення (порівняно з доопераційними показниками) хронометричних показників, підвищення структурного показника МА, а також достовірне збільшення КТА, ІКД, що свідчить про наявне підвищення тромбонебезпеки в цієї групи пацієнтів і потребує проведення тромбопрофілактики. Після проведеної тромбопрофілактики у 2-й групі пацієнтів спостерігалися зміни в бік нормокоагуляційного тренду гемостатичного потенціалу (ГП). Фібринолітична активність крові перед оперативним втручанням у 1-й групі була в межах нижніх референтних величин, а в 2-й групі відмічається пригнічення літичної активності крові. Через добу після оперативного втручання на фоні антитромботичної терапії літична активність крові нормалізується. На 5-ту добу після оперативного втручання в обох групах пацієнтів відмічався нормокоагуляційний тренд гемостатичного потенціалу. Висновки. У пацієнток з міомою матки, які мають ІМТ > 30, за допомогою методу тромбоеластографії виявлена наявна тромбонебезпека на періопераційному етапі лапароскопічної міомектомії, про що свідчать достовірно значущі (р < 0,05) зміни основних показників гемовіскозиметрії. Стандартні скринінгові методи дослідження системи гемостазу не забезпечують швидкої та адекватної оцінки гемостатичного потенціалу (ГП), реакції системи РАСК у відповідь на хірургічне втручання; а також не дають змогу повною мірою оцінити функціональну активність судинно-тромбоцитарної ланки коагуляції та фібринолізу. Використання низькочастотної п’єзоелектричної гемовіскозіметрії дає змогу достовірно та швидко оцінити кінетику тромбоутворення, починаючи від початкової в’язкості й агрегації до утворення згустку та фібрінолізу, а також виявити гемокоагуляційні розлади в пацієнтів з міомою матки на самих ранніх етапах порушень у періопераційний період лапароскопічної міомектомії. Це дає змогу своєчасно й ефективно проводити профілактику та лікування тромбогеморагічних порушень у цієї групи пацієнтів.

СТРЕС-ТЕСТ «ПОДВІЙНА ЛОКАЛЬНА ГІПОКСІЯ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ» ТА РИЗИК ТРОМБО-ГЕМОРАГІЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ НА ПЕРІОПЕРАЦІЙНОМУ ЕТАПІ

О. Тарабрін — 2024-05-10

Вступ. Протромботичним вважається стан, що призводить до розвитку венозного або артеріального тромбозу та його наслідків. Артеріальний тромбоз має лідерські позиції серед тромботичних ускладнень і зазвичай призводить до важкої інвалідизації та летальності. Гострий коронарний синдром і гостре порушення мозкового кровообігу є найбільш важкими та частими наслідками атеротромбозу. Венозна тромбоемболія є найпоширенішим захворюванням судин після гострого інфаркту міокарда й інсульту. За даними деяких авторів, частота об’єктивно підтвердженого госпітального тромбозу глибоких вен (ТГВ) досягає приблизно від 10 до 40% серед хворих, які проходять за загальною хірургією, і від 40 до 60% після великих ортопедичних операцій. У 25–30% пацієнтів тромбоз вражає глибокі вени, викликаючи ТГВ, і може призвести до тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА). У хірургічних та ортопедичних хворих ТЕЛА зустрічається у 10% пацієнтів та є основною причиною стаціонарних летальних випадків. Існує багато факторів, що викликають порушення гемостатичного потенціалу у хворих, які перенесли операцію з наявними факторами ризику тромбоемболії, тому потрібно провести більш детальне дослідження системи згортання крові, у тому числі вивчення компенсаторних можливостей системи гемокоагуляції. Одним із таких методів є функціональна проба з подвійною локальною гіпоксією верхньої кінцівки (ДЛГГВ) під контролем тромбоеластографії (ТЕГ). Мета дослідження – виявити ступінь тромботичного ризику в пацієнтів, які готуються до планового оперативного втручання і належать до групи ризику тромботичних ускладнень, порівняти й оцінити стан системи гемостазу у здорових добровольців і в цій когорті пацієнтів із використанням функціональної проби з подвійною локальною гіпоксією верхньої кінцівки методом тромбоеластографії. Матеріали та методи. Проведено рандомізоване проспективне дослідження. Пацієнти були розподілені на дві групи залежно від наявності факторів ризику тромбоутворення. До 1-ї групи ввійшли здорові добровольці (n = 40), які не мають ризику тромбозу. До 2-ї – пацієнти з наявними факторами тромботичного ризику (n = 120), які готуються до планових оперативних втручань. Цим хворим проводили функціональну пробу «подвійна локальна гіпоксія верхньої кінцівки» (ДЛГКГ) з використанням тромбоеластографічних (ТЕГ) методів дослідження системи гемокоагуляції. Основним завданням цієї функціональної проби є створення тригерного компонента для визначення меж гемостазу, походження та тривалості адаптаційно-компенсаторних реакцій системи гемостазу. Показники системи гемостазу реєструють за допомогою тромбоеластографа до і після дослідження. Ланки гемостазу відображають такі показники: агрегатний стан крові (А0), інтенсивність контактного згортання (ІКК), інтенсивність коагуляційного приводу (ІКД), максимальна щільність згустку – максимальна активність (МА), фібринолітична активність – ретракція і лізис згустку, індекс (ІРЛЗ). Результати. Аналіз даних тромбоеластографії після виконання ДЛГУЛ показав, що в 1-й групі виявлено два типи реакції системи гемостазу в пацієнтів без предикторів тромботичного ризику: компенсований (n = 20) (характеризується зниженням показників гемостазу) судинно-тромбоцитарний компонент і субкомпенсований (n = 20) (характеризується підвищенням показників судинно-тромбоцитарного компонента). В обстежених 1-ї групи показники ТЕГ свідчать про посилення зовнішнього механізму утворення протромбінази та реакції. Прокоагулянтна ланка системи згортання крові у відповідь на вплив тригера вказує на зміну спрямованості гемостатичного потенціалу в бік гіперкоагуляції. У пацієнтів 1-ї групи з компенсованим типом спостерігається підвищення компонентів фібринолізу та відхилення гемостатичного потенціалу в бік гіпокоагуляції. Стан системи гемостазу в пацієнтів 2-ї групи характеризується вираженими змінами гемостатичного потенціалу в усіх ланках. У судинно-тромбоцитарній ланці відзначено порушення агрегації тромбоцитів з підвищенням показників у відповідь на подразник. Під час проведення тесту ПЛГВК в обстежених 2-ї групи визначено декомпенсований (n = 98) і виснажений (n = 22) тип реакції на тест із локальною гіпоксією верхньої кінцівки. Тобто за підвищення агрегації тромбоцитів, гіперкоагуляції, пригнічення антикоагулянтної системи та фібринолізу до дії тригерного фактора після виконання тесту ПЛГВК ці порушення в системі гемостазу прогресують у бік гіперкоагуляції, про що свідчить підвищення агрегації тромбоцитів, посилення коагуляційної ланки системи гемостазу, посилення пригнічення фібринолізу. Однак інтенсивність цих змін не така висока, як у пацієнтів 1-ї групи після тесту ПЛГВК. Висновки. Проба з подвійною локальною гіпоксією верхньої кінцівки ефективна як тригерний фактор для визначення компенсаторних можливостей.

ОБҐРУНТОВАНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ШКАЛИ ПЕРІОПЕРАЦІЙНОГО РИЗИКУ ASA В КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ

С. Шандру — 2024-05-10

Вступ. Розрахований ризик АСК для конкретного пацієнта не може слугувати прямим показником операційного ризику, тому що, наприклад, ризик хірургічного втручання для пацієнта високого ризику, якому проводять операцію з видалення катаракти з місцевою анестезією, повністю відрізняється від ризику хірургічного втручання для того самого пацієнта, якому здійснюється втручання на серці. Важкі захворювання серця, печінки, кишківника чи нирок, хоча й сильно впливають на фізичний стан пацієнта, не можуть бути віднесені до системних захворювань. Місцеві захворювання також можуть змінити фізичний стан, але вони не були згадані в класифікації ASA. Матеріали та методи. Дослідження проведено на основі аналізу інформації з першоджерел дослідження щодо 1799 пацієнтів, які обстежувалися ретроактивно протягом 2008–2016 рр. (протягом 108 місяців) у клініці кафедри анестезіології-реаніматології № 10, 1 Валеріу Герег, Національний науково-практичний центр невідкладної медицини (Кишинів, Республіка Молдова). Результати. Модель має такі характеристики: омнібусні тести коефіцієнтів моделі χ² = 11,916, df = 2, p = 0,003 (результат є статистично значущим), Nagelkerke R Square = 0,063, що означає, що хронічна дихальна недостатність і вік представляють 6,3% варіабельності в летальність у цієї категорії пацієнтів, тест Хосмера і Лемешоу p > 0,05, ці змінні викликають інтерес і можуть бути використані для побудови відповідної математичної моделі. Висновок. У Республіці Молдова рівень смертності пацієнтів, яким проводять планові втручання на стегновій кістці, порівнянний зі світовими даними, у групі ризику ASA II смертність дорівнює нулю, а в групі ASA III – 3,5%. Особливості локального дослідження показують тенденцію до зниження летальності в пацієнтів молодшого віку.

MEDICAL HUMANITARIAN HELP FOR UKRAINIAN COLLEAGUES

Andrey Varvinskiy — 2024-05-10

MEDICAL HUMANITARIAN HELP FOR UKRAINIAN COLLEAGUES

РЕГІОНАРНИЙ БЛОК ЯК МОНОМЕТОД ЗНЕБОЛЕННЯ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬ НА БРАХІОЦЕФАЛЬНИХ СУДИНАХ

Д. Гордовенко — 2024-05-10

Каротидна ендартеректомія (КЕА) є бажаним вибором лікування пацієнтів із мультифокальним атеросклеротичним ураженням брахіоцефальних артерій (БА). Оптимальним методом знеболення під час КЕА можна вважати блокаду шийного сплетіння. Передбачається, що цей метод має певні переваги над загальною анестезією з точки зору моніторингу неврологічного статусу під час перехресного затискання сонної артерії, оскільки в пацієнтів у свідомості контроль таких показників, як мова, свідомість і моторна функція, дають достатньо інформації для своєчасного попередження порушення мозкової перфузії. Сучасний розвиток регіонарної анестезії під УЗД-контролем дає змогу ефективно знеболювати пацієнтів в інтра- та післяопераційний період і знизити або зовсім відмовитися від використання наркотичних аналгетиків, що прискорює період відновлення пацієнта після оперативного втручання. З огляду на анатомічні ділянки – зони проведення оперативного втручання КЕА видом анестезії може бути вибрана регіонарна анестезія: поверхневий або глибокий блок шийного сплетіння, що показав себе ефективним як компонент моноанестезії та аналгезії.

АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНА ТАКТИКА В ПЕРІОПЕРАЦІЙНОМУ ВЕДЕННІ ПАЦІЄНТКИ З ГЛИБОКИМ ІНФІЛЬТРУЮЧИМ ЕНДОМЕТРІОЗОМ І СИНДРОМОМ ГІЄНА – БАРРЕ

О.С. Суслов — 2024-05-10

Жінка 34 років із хронічними тазовими болями звернулася до гінеколога; дані анамнезу, перебігу хвороби й інструментальних досліджень дали змогу встановити діагноз ендометріозу. Пацієнтка має репродуктивні плани, згодна на хірургічне лікування патології, однак стан її здоров’я ускладнений супутнім захворюванням – синдромом Гієна – Барре (2019 р.) у стадії ремісії, що обмежує можливості анестезіологічного забезпечення оперативного втручання. Консиліум мультидисциплінарної команди спеціалістів у складі оперуючого акушер-гінеколога, невролога й анестезіолога на підставі фізикальних даних пацієнтки, її побажань, лабораторно-інструментальних досліджень обирає найбільш оптимальну тактику лікування – лапароскопічне втручання з використанням глибокої седації та епідуральної аналгезії.

ПАТОГЕНЕЗ СИСТЕМИ ЗГОРТАННЯ КРОВІ: ОСНОВНІ АСПЕКТИ

І. Савицький — 2024-05-10

У статті розглянуто основні сучасні теоретичні уявлення про систему гемокоагуляції. Детально описано не тільки механізми судинно-тромбоцитарного та коагуляційного гемостазу, а й основні ланки системи протизгортання крові та фібринолізу. Таким чином, система тромбоутворення являє собою ланцюг складних каскадно-комплексних ферментативних реакцій, які включають багато клітинних і гуморальних агентів з тонкими механізмами нейроендокринної регуляції.