Клінічна анестезіологія, інтенсивна терапія та медицина невідкладних станів

АНТИБІОТИК-АСОЦІЙОВАНА ДІАРЕЯ У ПАЦІЄНТКИ ПІСЛЯ ПЛАНОВОЇ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЇ (КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК)

Н.В. Минка — 2024-12-30

Метою цієї статті є наведення клінічного випадку виникнення антибіотик-асоційованої діареї (antibiotic-associated diarrhea, AAD) у пацієнтки після планової лапароскопічної холецистектомії. Антибіотикопрофілактика є невід’ємною складовою частиною ведення пацієнта в абдомінальній хірургії. Одним з ускладнень призначення антибіотиків може бути антибіотик-асоційована діарея, найбільш поширеним збудником якої виступає Сlostridium difficile (clostridioides difficile-associated diarrhea, CDAD). Важкість клінічних проявів варіює від безсимптомного носійства до важких системних порушень, що закінчуються смертю пацієнта. У статті описані підходи до діагностики та лікування діареї, асоційованої з Сlostridium difficile.

ТРОМБОЗ КЛУБОВИХ СУДИН – РІДКІСНЕ УСКЛАДНЕННЯ ЕНДОМЕТРІОЗУ: КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК ТА ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

О.С. Суслов — 2024-12-30

У статті розглядається клінічний випадок тромбозу клубової вени як ускладнення позатазового ендометріозу у молодої жінки. Ендометріозне утворення мало субфасціальне положення на рівні зовнішнього косого м’яза і поширювалося на клубову вену. У цій статті також наведено огляд літератури стосовно випадків ендометріозу, локалізованого в поперечно-смугастих м’язах, і випадки тромбозу глибоких вен внаслідок цього захворювання. Діагностична роль ультразвуку в отриманні остаточного діагнозу до гістологічного підтвердження може бути більш значною у разі використання методів візуалізації еластичності та біопсії під контролем ультразвуку.

ПРОФІЛАКТИКА ТРОМБОЕМБОЛІЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ У ПАЦІЄНТА З МОРБІДНИМ ОЖИРІННЯМ ПІСЛЯ БАРІАТРИЧНОЇ ХІРУРГІЇ

О.О. Тарабрін — 2024-12-30

У доповіді представлено клінічний випадок пацієнта з морбідним ожирінням, який проходив баріатричну хірургію з метою зниження ваги. Оцінка стану пацієнта показала підвищений ризик венозної тромбоемболії (ВТЕ) через супутні захворювання, такі як артеріальна гіпертензія та цукровий діабет II типу. Для профілактики тромбоемболічних ускладнень були застосовані як фармакологічні, так і нефармакологічні заходи, включаючи еноксапарин натрію та пентоксифіллін, а також активне реабілітаційне лікування. Під час спостереження за пацієнтом після операції за допомогою низькочастотної п’єзоелектричної тромбоеластографії виявлено, що комбіноване лікування значно знизило ризик розвитку ВТЕ. Результати підтвердили необхідність індивідуального підходу до профілактики тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів з морбідним ожирінням. Доповідь підкреслює важливість комплексного підходу до профілактики тромбоемболії, а також роль тромбоеластографії у контролі гемостазу в клінічній практиці. Висновки свідчать про необхідність розробки спеціалізованих протоколів профілактики у пацієнтів із високим ризиком.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ДІАГНОСТИКИ, ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ УСКЛАДНЕНЬ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПОЛІТРАВМАМИ ТА КРИТИЧНИМИ СТАНАМИ

Д.С. Кошарський — 2024-12-30

Ця оглядова стаття присвячена сучасним підходам до діагностики, лікування та профілактики ускладнень у пацієнтів із політравмами та критичними станами. Ця оглядова стаття є метааналізом, спрямованим на систематизацію сучасних наукових даних з теми діагностики, лікування та профілактики ускладнень у пацієнтів із травмами і критичними станами, спричиненими важким травматичним ураженням. Було проведено аналіз ключових публікацій, які досліджували коагуляційні зміни, епідеміологічні особливості травм і підходи до реанімації. Основна увага була зосереджена на оцінці коагуляційних змін, епідеміології травм та підходів до реанімації. Для дослідження було відібрано 18 наукових джерел. Джерела було відібрано за критеріями релевантності, сучасності (2000– 2023 роки), публікації у рецензованих наукових журналах, а також наявності повних текстів статей. Визначено основні патофізіологічні механізми, що лежать в основі травматичних коагулопатій, таких як дисеміноване внутрішньосудинне згортання, гостра коагулопатія травматичного шоку та інші порушення гемостазу. Зокрема, особлива увага приділена ранньому виявленню коагуляційних змін і їх корекції, у тому числі шляхом використання антифібринолітичних препаратів, таких як транексамова кислота, а також важливості збалансованої інфузійної терапії та своєчасного оперативного втручання. Автори підкреслюють важливість мультидисциплінарного підходу у лікуванні тяжких травм і критичних станів, включаючи хірургічну, фармакологічну та анестезіологічну підтримку. Раннє коригування коагулопатії, моніторинг рівня кальцію в організмі, а також застосування новітніх методів реанімації можуть значно покращити прогноз пацієнтів. Стаття також зосереджується на необхідності індивідуалізованого підходу до лікування та профілактики ускладнень, зокрема шляхом інтеграції даних з різних джерел для розробки ефективних лікувальних стратегій.

ЗАСТОСУВАННЯ НЕІНВАЗИВНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ COVID-19

І. Цивиржич — 2024-12-30

Неінвазивна вентиляція (НІВ) революціонізувала лікування дихальної недостатності, пропонуючи альтернативу інвазивній механічній вентиляції (ІМВ) зі зменшенням ризиків і ускладнень. Під час пандемії COVID-19 важливість НІВ набула більшого значення, вимагаючи глибшого розуміння її еволюції, типів та клінічного застосування. Цей огляд має на меті розкрити ключові аспекти НІВ, включаючи її режими, показання, порівняльну ефективність та фактори, що впливають на успіх і невдачу. Узагальнивши наявну літературу, дослідження дає цінні знання щодо оптимального використання НІВ за різних респіраторних станів, особливо в контексті COVID-19. Матеріали та методи. Огляд наративної літератури. Бібліографічний пошук у базах даних PubMed, NCBI та Google Академія за ключовими словами: «НІВ», «режими НІВ», «CPAP», «респіраторні стани», «ГРДС», «HFNC», «прогноз успіху», «прогноз невдачі», «раннє втручання», «COVID-19», «клінічне застосування», які були скомбіновані між собою. Фінальна бібліографія включала 80 джерел. Результати. Огляд висвітлює еволюцію технології НІВ та її різні режими, включаючи постійний позитивний тиск у дихальних шляхах (CPAP), двофазний позитивний тиск у дихальних шляхах (BiPAP), вентиляцію з пропорційною допомогою (PAV) та підтримку тиску з гарантією середнього об’єму (AVAPS). Показання до застосування НІВ охоплюють широкий спектр респіраторних станів, а дослідження порівняльної ефективності демонструють її результативність у разі загострень хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ) та гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС). Прогнозування успіху та невдачі при НІВ підкреслює важливість раннього втручання, правильного відбору пацієнтів і ретельного моніторингу для оптимізації результатів і зменшення ускладнень. Висновок. НІВ є важливим терапевтичним засобом для лікування дихальної недостатності, пропонуючи переваги над ІМВ у вибраних випадках. Еволюція технології НІВ призвела до розвитку різних режимів, що відповідають різноманітним клінічним ситуаціям. Однак успіх НІВ залежить від своєчасного втручання, правильного відбору пацієнтів і пильного моніторингу для запобігання ускладненням. У контексті пандемії COVID-19 НІВ набуває особливого значення, що вимагає більш детального підходу до її клінічного застосування.

ЧУТЛИВІСТЬ ЗБУДНИКІВ РАНОВОЇ ІНФЕКЦІЇ ДО АНТИБАКТЕРІАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ ПІСЛЯ МІННО-ВИБУХОВОЇ ТРАВМИ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ: РЕЗУЛЬТАТИ РЕТРОСПЕКТИВНОГО КОГОРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Н.А. Белей — 2024-12-30

Вступ. Мінно-вибухова бойова травма асоційована зі значним поширенням інфекційних ускладнень, частота яких сягає 48,2% залежно від локалізацій та тяжкості поранень [1]. Ранова інфекція характеризується високими рівнями резистентності збудників до антибактеріальних (а/б) засобів [2–4]. Тому нашою метою було встановлення чутливості до а/б засобів збудників ранової інфекції у військовослужбовців із бойовою травмою. Матеріали і методи. Нами проведено ретроспективне одноцентрове когортне дослідження пацієнтів із мінно-вибуховою травмою, які мали інфекційні ускладнення (ранову інфекцію та/або бактеріємію) чи підозру на них. Дослідження було проведено на базі закладу L4-L5 медичної евакуації і включало період з 24 лютого 2022 по 14 березня 2024. Були зібрані демографічні, клінічні та лабораторні дані когорти пацієнтів. Посіви та аналіз чутливості ізолятів проводилися згідно зі стандартними операційними процедурами закладу та галузевих керівних настанов. Статистичний аналіз проводився у програмному забезпеченні MS Excel та R 4.4.1. Результати. Серед включених у дослідження пацієнтів (n=448) було проведено 1169 посівів з рани та отримано 1531 бактеріальний ізолят. Кумулятивна резистентність до а/б групи доступу, спостереження та резерву становила відповідно 71%, 78,4% та 54,4% від усіх проведених тестів. Низькі рівні резистентності спостерігалися тільки до ванкоміцину (5,1%), колістину (11%) та тігецикліну (17,3%). Серед найпоширеніших збудників для K.pneumoniae низькі рівні резистентності були характерні до колістину (13,8%) та тігецикліну (13,5%), для A.baumannii – до цефоперазон/сульбактаму (16,5%), колістину (0,9%) та тігецикліну (12,3%) та для P.aeruginosa – до колістину (7%). Кумулятивна резистентність менш поширених ізолятів варіювала від 29,6% до 62,6%. Обговорення та висновки. Резистентність збудників ранової інфекції є надзвичайно високою та перевищує описані в літературі дані для інших конфліктів та цивільних пацієнтів, а вибір а/б звужений до препаратів резерву. Пацієнти з рановою інфекцією потребують якомога скорішого призначення таргетної а/б терапії з урахуванням актуальних даних чутливості до а/б.

МЕТОДИКИ ЗНЕБОЛЕННЯ ХРОНІЧНОГО БОЛЬОВОГО СИНДРОМУ КОЛІННОГО СУГЛОБА У КОМОРБІДНИХ ПАЦІЄНТІВ НА ЕТАПІ ПІДГОТОВКИ ДО ТРАНСПЛАНТАЦІЇ

О.В. Бугайов — 2024-12-30

У цій статті відображені результати дослідження, що стосуються порівняльного аналізу результатів лікування хронічного больового синдрому колінного суглоба двома різними методами та розділення пацієнтів на основну та порівняльну групи відповідно. До основної групи належать пацієнти, що отримали радіочастотну абляцію генікулярних нервів як основну методику лікування хронічного больового синдрому, та до порівняльної групи належать пацієнти, яким проводились короткотривалі блокади колінного суглоба під УЗД-навігацією.

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН СИСТЕМИ ГЕМОСТАЗУ У ПАЦІЄНТІВ ЗІ СТЕНОЗОМ СОННИХ АРТЕРІЙ, ЯКІ ПІДЛЯГАЛИ КАРОТИДНІЙ ЕНДАРТЕРЕКТОМІЇ НА ТЛІ АНТИКОАГУЛЯНТНОЇ ТЕРАПІЇ

Д.Д. Гордовенко — 2024-12-30

Дослідження присвячене оцінці функціонального стану системи гемостазу у пацієнтів зі стенозом сонних артерій (ССА), які піддавалися каротидній ендартеректомії на тлі антикоагулянтної терапії ривароксабаном і еноксапарином. Метою дослідження було визначення стану системи гемостазу за допомогою низькочастотної п’єзоелектричної тромбоеластографії (LPTEG) та пошук оптимальних методів профілактики тромбоемболічних ускладнень у періопераційному періоді. У дослідженні взяли участь 40 пацієнтів із ССА, які отримували лікування у період з 2022 по 2024 рік, та контрольна група із 20 здорових осіб. Пацієнти були рандомізовані на дві групи: перша отримувала еноксапарин, а друга – ривароксабан після операції. Динаміка стану гемостазу оцінювалась до операції, на 1-й, 3-й, 5-й і 7-й післяопераційні дні. Результати показали, що у пацієнтів із ССА на тлі підвищеної судинно-тромбоцитарної активації спостерігалася гіперкоагуляція та пригнічення фібринолізу. Після операції пацієнти, які отримували ривароксабан, демонстрували швидшу нормалізацію показників гемостазу порівняно з пацієнтами, які отримували еноксапарин. Висновок. Використання ривароксабану забезпечує більш швидку нормалізацію параметрів системи гемостазу у пацієнтів із ССА після каротидної ендартеректомії, що дозволяє ефективніше зменшити ризик тромбоемболічних ускладнень.

ПИТАННЯ СИСТЕМИ ЗГОРТАННЯ КРОВІ ТА ЇЇ УСКЛАДНЕННЯ У ХВОРИХ НА ДЛШ У ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ

О.П. Мазуренко — 2024-12-30

Робота виконана в рамках двосторонньої угоди про наукове співробітництво між кафедрою анестезіології та інтенсивної терапії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупіка та Сілезького центру хвороб серця (Польща) як підсумковий звіт. Резюме. Метою цієї наукової роботи є аналіз стану системи згортання крові та її відповіді на терапію та ускладнення в ранньому післяопераційному періоді у 50 пацієнтів з імплантованими пристроями механічної підтримки лівого шлуночка, допоміжним пристроєм лівого шлуночка (LVAD) у Сілезькому центрі серцевих захворювань (Śląski Centrum Chorób Serca – SCCS), Польща. Пацієнти були розподілені на дві групи: контрольна група отримувала класичну антикоагулянтну таргетну терапію (АТТ), яка включала максимально контрольовану монотерапію гепарином, після досягнення цільових значень АЧТЧ, доповнення та перехід на монотерапію варфарином до досягнення цільового значення МНВ та АСК, та основна, дослідницька група, яка отримувала альтернативний АТТ, що складається з попереднього з додаванням блокаторів P2Y12-рецепторів та Ха-факторів. Результат роботи продемонстрував перевагу модифікованої схеми лікування антикоагулянтами проти класичного підходу щодо зниження клінічних ускладнень із чітким підтвердженням кореляційно-регресійними показниками значного ступеня достовірності.

ВПЛИВ ЕПІДУРАЛЬНОЇ АНЕСТЕЗІЇЇ НА ПЕРЕБІГ ПЕРІОПЕРАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ У ПАЦІЄНТОК ПРИ ТОТАЛЬНІЙ АБДОМІНАЛЬНІЙ ГІСТЕРЕКТОМІЇ

В.В. Осадча — 2024-12-30

Вступ. Дуже багато патологічних станів призводять до того, що жінкам необхідне виконання тотальної абдомінальної гістеректомії. Тому покращення якості пери- та післяопераційного періоду у таких пацієнток є неабияк важливим для позитивного ефекту від проведеного лікування. Мета – вивчити вплив епідурального знеболення стандартними дозами місцевих анестетиків на якість пери- та післяопераційного періоду у жінок, котрим проводиться тотальна абдомінальна гістеректомія. Метеріали та методи. Досліджені результати хірургічного лікування 54 жінок, які перенесли тотальну абдомінальну гістеректомію. Пацієнтки були розподілені на 2 групи залежно від виду анестезії. Якість пери- та післяопераційного періоду оцінювалась за об’єктивними (зміни в лабораторних показниках, дози анестетиків та анальгетиків) та суб’єктивними (ВАШ) показниками. Результати. Порівнюючи групи, отримані такі результати: лейкоцити після операції [16.79±0,93] для 1 першої групи проти [13,65±0,62] для другої групи, що статистично достовірно меньше у 2 групі р=0.006; на наступну добу [12.79±0,66]; [11.0±0,44] статистично достовірно меньше у 2 групі р=0.026; через 3 доби [9.75±0,46]; [8.59±0,26], р=0.035 – також достовірне зменшення. Доза наркотичного анальгетика за критерієм Манна-Уїтні статистично не відрізняється у двох групах (р=0.135), тоді як доза інгаляційного анестетика менша у 2 групі (р=0.009). ВАШ після пробудження [3.9±0,2]; [1.4±0,3] менший у 2 групі р=0.0001; через 3 години [4.0±0,2]; [2.9±0,3] менший у 2 групі р=0.01; через 6 годин [3.6±0,2]; [3.0±0,2] менший у 2 групі р=0.039; через 9 годин [3.3±0,1]; [2.6±0,2] менший у 2 групі р=0.001; через 12 годин [2.8±0,1]; [2.4±0,1] менший у 2 групі р=0.049. Висновок. Включення епідуральної анестезії як компонента комбінованої анестезії з інгаляційною при тотальній абдомінальній гістеректомії дозволяє скоротити дозу севофлюрану під час анестезії, а також достовірно значно покращує якість перебігу післяопераційного періоду особливо у першу добу. Епідуральне знеболення сприяє прискореній реабілітації пацієнток.

ГЕМОСТАТИЧНІ ЗМІНИ ПІД ВПЛИВОМ КАРБОКСИПЕРИТОНЕУМУ ПІД ЧАС ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ РУКАВНОЇ РЕЗЕКЦІЇ ШЛУНКА У ПАЦІЄНТІВ З МОРБІДНИМ ОЖИРІННЯМ

Р.Є. Сухонос — 2024-12-30

У цій статті висвітлюється проблема венозної тромбоемболії (ВТЕ) як серйозного ускладнення після баріатричних операцій у пацієнтів з морбідним ожирінням. Наведено аналіз механізмів, через які ожиріння стає протромботичним станом, зокрема вплив на активність тромбоцитів, коагуляцію та фібриноліз. Описано ключові методи баріатричних втручань, такі як лапароскопічне бандажування шлунка (LAGB), шлункове шунтування за методикою Roux-en-Y (RYGBP), біліопанкреатичне шунтування (BPD) і рукавна гастропластика (SG). Особлива увага приділяється впливу пневмоперитонеуму, застосовуваного під час лапароскопічних операцій, на розвиток ВТЕ. Стандартний тиск карбоксиперитонеуму становить 11–13 мм рт. ст., але в окремих випадках застосовують підвищений тиск ≥16 мм рт. ст., що значно підвищує ризик тромбоемболічних ускладнень. У статті обговорюються результати дослідження гемостатичного потенціалу (ГП) пацієнтів з використанням низькочастотної п’єзоелектричної тромбоеластографії (НПТЕГ). Показано, що підвищений тиск пневмоперитонеуму суттєво впливає на коагуляцію та фібриноліз, що призводить до збільшення ризику тромбозу. Висновки підкреслюють важливість контролю рівня пневмоперитонеуму та ретельного моніторингу стану системи гемостазу для мінімізації ризиків ВТЕ у пацієнтів з ожирінням під час баріатричних операцій.

РОЛЬ ГЛОБАЛЬНИХ МЕТОДІВ ДІАГНОСТИКИ РОЗЛАДІВ СИСТЕМИ ГЕМОСТАЗУ У ПАЦІЄНТОК З ПІДВИЩЕНИМ ІНДЕКСОМ МАСИ ТІЛА В ПЕРІОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ МІОМЕКТОМІЇ

О.О. Тарабрін — 2024-12-30

Метою цього дослідження було визначення ролі та наявності переваг глобального методу діагностики розладів системи гемостазу – низькочастотної п’єзоелектричної тромбоеластографії (НПТЕГ) у пацієнток з підвищеним індексом маси тіла в періопераційному періоді лапароскопічної міомектомії. Проводилось порівняння стандартних методів дослідження системи гемостазу та НПТЕГ шляхом спостереження за змінами гемостазіограм у двох групах пацієнток (розподілені залежно від індексу маси тіла), яким було проведене таке оперативне втручання. У пацієнток з міомою матки, які мають ІМТ >30кг/м2, за допомогою НВПГ виявлена наявна тромбонебезпека на періопераційному етапі лапароскопічної міомектомії, яка не виявлена за допомогою стандартного методу діагностики розладів системи гемостазу. НПТЕГ, як глобальний метод діагностики активності системи РАСК, забезпечує дотримання основних вимог, які висуваються до методів дослідження гемостазу: швидкість, інформативність, надійність.