СТРЕС-ТЕСТ «ПОДВІЙНА ЛОКАЛЬНА ГІПОКСІЯ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ» ТА РИЗИК ТРОМБО-ГЕМОРАГІЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ НА ПЕРІОПЕРАЦІЙНОМУ ЕТАПІ

Анотація

Вступ. Протромботичним вважається стан, що призводить до розвитку венозного або артеріального тромбозу та його наслідків. Артеріальний тромбоз має лідерські позиції серед тромботичних ускладнень і зазвичай призводить до важкої інвалідизації та летальності. Гострий коронарний синдром і гостре порушення мозкового кровообігу є найбільш важкими та частими наслідками атеротромбозу. Венозна тромбоемболія є найпоширенішим захворюванням судин після гострого інфаркту міокарда й інсульту. За даними деяких авторів, частота об’єктивно підтвердженого госпітального тромбозу глибоких вен (ТГВ) досягає приблизно від 10 до 40% серед хворих, які проходять за загальною хірургією, і від 40 до 60% після великих ортопедичних операцій. У 25–30% пацієнтів тромбоз вражає глибокі вени, викликаючи ТГВ, і може призвести до тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА). У хірургічних та ортопедичних хворих ТЕЛА зустрічається у 10% пацієнтів та є основною причиною стаціонарних летальних випадків. Існує багато факторів, що викликають порушення гемостатичного потенціалу у хворих, які перенесли операцію з наявними факторами ризику тромбоемболії, тому потрібно провести більш детальне дослідження системи згортання крові, у тому числі вивчення компенсаторних можливостей системи гемокоагуляції. Одним із таких методів є функціональна проба з подвійною локальною гіпоксією верхньої кінцівки (ДЛГГВ) під контролем тромбоеластографії (ТЕГ). Мета дослідження – виявити ступінь тромботичного ризику в пацієнтів, які готуються до планового оперативного втручання і належать до групи ризику тромботичних ускладнень, порівняти й оцінити стан системи гемостазу у здорових добровольців і в цій когорті пацієнтів із використанням функціональної проби з подвійною локальною гіпоксією верхньої кінцівки методом тромбоеластографії. Матеріали та методи. Проведено рандомізоване проспективне дослідження. Пацієнти були розподілені на дві групи залежно від наявності факторів ризику тромбоутворення. До 1-ї групи ввійшли здорові добровольці (n = 40), які не мають ризику тромбозу. До 2-ї – пацієнти з наявними факторами тромботичного ризику (n = 120), які готуються до планових оперативних втручань. Цим хворим проводили функціональну пробу «подвійна локальна гіпоксія верхньої кінцівки» (ДЛГКГ) з використанням тромбоеластографічних (ТЕГ) методів дослідження системи гемокоагуляції. Основним завданням цієї функціональної проби є створення тригерного компонента для визначення меж гемостазу, походження та тривалості адаптаційно-компенсаторних реакцій системи гемостазу. Показники системи гемостазу реєструють за допомогою тромбоеластографа до і після дослідження. Ланки гемостазу відображають такі показники: агрегатний стан крові (А0), інтенсивність контактного згортання (ІКК), інтенсивність коагуляційного приводу (ІКД), максимальна щільність згустку – максимальна активність (МА), фібринолітична активність – ретракція і лізис згустку, індекс (ІРЛЗ). Результати. Аналіз даних тромбоеластографії після виконання ДЛГУЛ показав, що в 1-й групі виявлено два типи реакції системи гемостазу в пацієнтів без предикторів тромботичного ризику: компенсований (n = 20) (характеризується зниженням показників гемостазу) судинно-тромбоцитарний компонент і субкомпенсований (n = 20) (характеризується підвищенням показників судинно-тромбоцитарного компонента). В обстежених 1-ї групи показники ТЕГ свідчать про посилення зовнішнього механізму утворення протромбінази та реакції. Прокоагулянтна ланка системи згортання крові у відповідь на вплив тригера вказує на зміну спрямованості гемостатичного потенціалу в бік гіперкоагуляції. У пацієнтів 1-ї групи з компенсованим типом спостерігається підвищення компонентів фібринолізу та відхилення гемостатичного потенціалу в бік гіпокоагуляції. Стан системи гемостазу в пацієнтів 2-ї групи характеризується вираженими змінами гемостатичного потенціалу в усіх ланках. У судинно-тромбоцитарній ланці відзначено порушення агрегації тромбоцитів з підвищенням показників у відповідь на подразник. Під час проведення тесту ПЛГВК в обстежених 2-ї групи визначено декомпенсований (n = 98) і виснажений (n = 22) тип реакції на тест із локальною гіпоксією верхньої кінцівки. Тобто за підвищення агрегації тромбоцитів, гіперкоагуляції, пригнічення антикоагулянтної системи та фібринолізу до дії тригерного фактора після виконання тесту ПЛГВК ці порушення в системі гемостазу прогресують у бік гіперкоагуляції, про що свідчить підвищення агрегації тромбоцитів, посилення коагуляційної ланки системи гемостазу, посилення пригнічення фібринолізу. Однак інтенсивність цих змін не така висока, як у пацієнтів 1-ї групи після тесту ПЛГВК. Висновки. Проба з подвійною локальною гіпоксією верхньої кінцівки ефективна як тригерний фактор для визначення компенсаторних можливостей.