ПЛОЩИНА М’ЯЗА-ВИПРЯМЛЯЧА ХРЕБТА ЯК АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ШЛЯХ ДОСТАВКИ МЕЗЕНХІМАЛЬНИХ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН ПРИ БАС: АНАТОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ, ТЕХНІКА ТА КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК

Анотація

Вступ. Боковий аміотрофічний склероз (БАС) є прогресуючим нейродегенеративним захворюванням із високою смертністю та відсутністю ефективної етіотропної терапії. Сучасні експериментальні підходи, зокрема застосування мезенхімальних стовбурових клітин (МСК), демонструють виражені нейропротекторні та імуномодулюючі властивості, проте оптимальний шлях доставки клітин у центральну нервову систему залишається невирішеним. Інвазивні методи (інтратекальний, інтрамедулярний доступ) пов’язані з ризиками, тоді як епідуральний підхід забезпечує обмежене проникнення клітин у субарахноїдальний простір. Враховуючи анатомічний зв’язок фасціальних просторів із епідуральним каналом, площина m. erector spinae (ESP) розглядається як потенційний альтернативний шлях транспорту клітин до структур ЦНС. Мета. Обґрунтувати анатомічну та клінічну доцільність введення мезенхімальних стовбурових клітин у площину m. erector spinae як альтернативний метод доставки клітинного препарату при БАС та продемонструвати можливість його застосування на клінічному прикладі. Матеріали і методи. Проведено аналіз патогенетичних механізмів БАС, сучасних шляхів доставки МСК у ЦНС, анатомічних особливостей ESP-простору та його потенційного зв’язку з епідуральним простором. Описано техніку ультразвуково-керованої ESP-ін’єкції МСК у високому грудному відділі (Th2– Th5): підготовка обладнання, позиціонування пацієнта, техніка введення атравматичної голки, аспіраційний контроль, тестове та основне введення клітинного препарату, температурні умови і швидкість інфузії. Використано препарат МСК у концентрації 10 млн/мл, об’єм – 20 мл з кожного боку, білатерально. Клінічний кейс. Пацієнт 37 років із БАС з переважним ураженням нижнього мотонейрона та розвитком в’ялого тетрапарезу. На фоні комбінованої клітинної терапії (інтратекально + внутрішньовенно) відзначався частковий клінічний ефект у вигляді покращення ходи та дрібної моторики. Під час огляду: м’язова сила знижена переважно у нижніх кінцівках (до 1–4 балів залежно від сегмента), порушення координації, хиткість у позі Ромберга, часткове збереження самообслуговування. Було виконано ультразвуково-кероване введення МСК у ESP-простір на рівні верхньогрудного відділу, білатерально. Під час процедури підтверджено адекватне поширення клітинного препарату вздовж фасціального простору у краніальному напрямку. Введення проводилося з дотриманням умов, необхідних для підтримання життєздатності клітин. Висновки. Площина m. erector spinae може розглядатися як потенційно безпечний та менш інвазивний шлях доставки мезенхімальних стовбурових клітин до структур центральної нервової системи. Анатомічний зв’язок ESP-простору з епідуральним каналом створює передумови для міграції частини клітин у напрямку субарахноїдального простору, що може підвищити ефективність клітинної терапії при БАС. Представлений клінічний випадок демонструє технічну здійсненність методу та його потенційну практичну цінність. Необхідні подальші дослідження для оцінки ефективності та визначення оптимальних параметрів введення МСК через ESP-простір.