РОЛЬ БІОМАРКЕРІВ У ДІАГНОСТИЦІ ТА ПРОГНОЗУВАННІ НАСЛІДКІВ БОЙОВОЇ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЇ ТРАВМИ У ЦИВІЛЬНИХ ОСІБ: РЕЗУЛЬТАТИ ROC-АНАЛІЗУ

Анотація

Бойова черепно-мозкова травма у цивільних осіб характеризується високим ризиком ранніх та віддалених ускладнень, і лише клінічні шкали часто не забезпечують достатньої точності прогнозу. Нейроспецифічні біомаркери можуть підвищити інформативність ранньої діагностики та стратифікації ризику. Мета. Оцінити діагностичну та прогностичну значущість S100β, GFAP, NSE, MBP, IL-6 та NF-L у пацієнтів із бойовою ЧМТ та визначити їх прогностичну цінність за результатами ROC-аналізу залежно від часу евакуації. Результати. У «ранньому вікні» (≤3 год) найвищу точність прогнозування мали MBP (AUC≈0,90), IL-6 (≈0,84) та NF-L (≈0,84). При надходженні >3 год провідними стали GFAP (≈0,76), NSE (≈0,65) та S100β (≈0,64). Показники IL-6 зберігали прогностичну цінність у всіх часових інтервалах. Побудована мультифакторна модель (AUC≈0,95), що включила біомаркери, APACHE II та фактор пізньої евакуації, суттєво перевищила прогностичну здатність окремих маркерів. Висновки. Поєднання клінічних шкал із панеллю біомаркерів значно підвищує точність прогнозування 30-добових наслідків у пацієнтів із комбінованою бойовою ЧМТ. Час евакуації визначає провідні механізми ураження та оптимальний біомаркерний профіль для ранньої стратифікації ризику.