НАШ ДОСВІД КОРЕКЦІЇ ВЕНОЗНОЇ ТРОМБОЕМБОЛІЇ В БАРІАТРИЧНІЙ ХІРУРГІЇ ПІД КОНТРОЛЕМ ТРОМБОЕЛАСТОГРАФІЇ

Анотація

Вступ. У світі від ожиріння і його ускладнень щорічно помирає близько 2,8 мільйона людей. Ожиріння є незалежним фактором ризику венозної тромбоемболії (ВТЕ), оскільки воно втручається у внутрішні та зовнішні шляхи коагуляції, а також в антикоагулянтні механізми, що призводить до стану гіперкоагуляції. Зменшення надлишкової маси тіла в пацієнтів із морбідним ожирінням за допомогою баріатричної хірургії стає все більш популярним, оскільки барієва терапія є ефективним засобом лікування ожиріння та супутніх захворювань. Переваги баріатричної хірургії незаперечні, як і ризики. Незважаючи на численні дослідження згортання крові, випадки тромбоемболії у таких пацієнтів почастішали, особливо в разі оперативних втручань і в післяопераційний період, враховуючи те, що операція є тригерним фактором розвитку тромбоемболії. Матеріали та методи. Досліджено систему гемостазу в 63 пацієнтів з ІМТ > 35 кг/м2. Усі пацієнти були розділені на 3 групи: 1-ша група (n = 20) – хворі, які отримували комбіновану терапію, а саме еноксапарин натрію 0,1% 0,2 мл/кг 2 рази на добу кожні 12 годин і пентоксифілін 100 мг 2 рази на добу кожні 12 годин; 2-га група (n = 17) – хворі, які отримували еноксапарин натрію 0,1% по 0,2 мл/кг 2 рази на добу кожні 12 годин; до 3-ї групи (контрольної) увійшли 26 осіб з ожирінням, ІМТ > 35, які не підлягали баріатричній хірургії. Дослідження системи гемостазу проводили методом низькочастотної п’єзоелектричної тромбоеластографії (ТЕГ) відразу після госпіталізації та на 1-шу, 3-тю, 5-ту добу після баріатрії. Перевіряли такі константи згортання крові: інтенсивність контактної коагуляції; інтенсивність коагуляційного приводу; максимальну щільність грона; фібринолітичну активність, що є показником ретракції та лізису тромбу. Результати. У пацієнтів 1-ї групи (антикоагулянти + антиагреганти) ризик тромботичних ускладнень нижчий, оскільки ця терапія знизила значення на всіх етапах гемокоагуляції до референтних значень. У хворих 2-ї групи (антикоагулянти), незважаючи на нормалізацію коагуляційної одиниці, спостерігалося підвищення показників агрегації та фібринолізу відносно норми, що означає високий ризик тромботичних ускладнень. Висновки. Інструментальний метод ТЕГ дав змогу адекватно оцінити систему гемокоагуляції в динаміці у хворих на патологічне ожиріння з ІМТ ≥ 35 кг/м2. Ця категорія пацієнтів продемонструвала високий ризик ВТЕ; Доведено, що для адекватної профілактики ВТЕ у пацієнтів з ожирінням, які перенесли баріатричну хірургію, комбінація антикоагулянтів і антиагрегантів є більш ефективною, ніж монотерапія антикоагулянтами.