ТОКСИЧНІСТЬ АНТИДОТІВ: КОЛИ ЛІКИ СТАЮТЬ ОТРУТОЮ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2411-9164.23.2-6Ключові слова:
антидоти, клінічна токсикологія, токсичність ліків, ятрогенія, фармакологічна безпекаАнотація
У клінічній токсикології антидоти часто сприймаються як «магічні кулі», здатні специфічно нівелювати дію отрути. Однак такий погляд є небезпечно спрощеним, оскільки самі антидоти є потужними фармакологічними агентами зі значним власним потенціалом ятрогенної токсичності. Мета та завдання. Метою даної оглядової статті є критичний аналіз парадоксу антидотної терапії. Завдання – відійти від традиційного опису «антидот-отрута» і натомість класифікувати поширені антидоти за фундаментальними механізмами, якими вони спричиняють токсичність, базуючись на сучасній науковій літературі. Методи. Проведено аналіз та синтез сучасної наукової літератури (систематичних оглядів, клінічних досліджень, описів випадків) для виявлення, категоризації та опису механізмів ятрогенної токсичності, пов’язаної з використанням поширених антидотів у невідкладній медицині. Результати. Аналіз демонструє, що токсичність антидоту є прогнозованим фармакологічним явищем. Запропоновано класифікацію, що групує механізми токсичності у чотири категорії: 1) Токсичність через надмірний фармакологічний антагонізм (напр., налоксон, що провокує гострий синдром відміни; флумазеніл, що демаскує проконвульсивну дію при змішаному передозуванні); 2) Пряма (властива) токсичність (напр., анафілактоїдні реакції на N-ацетилцистеїн; дозозалежна окислювальна дія та інгібування МАО метиленовим синім; ятрогенна метгемоглобінемія від нітритів); 3) Токсичність хелаторної терапії (напр., гіпотензія та ризик інфекцій від дефероксаміну; перерозподіл металів у ЦНС димеркапролом; гіпокальціємія та нефротоксичність ЕДТА); 4) Токсичність «неспецифічної» та метаболічної терапії (напр., гіпокаліємія та алкалоз від бікарбонату натрію; гіпоглікемія та гіпокаліємія при терапії високими дозами інсуліну). Висновки. Токсичність антидоту не є винятком, а очікуваним наслідком його фармакології. Це вимагає зсуву парадигми від рефлекторного призначення до індивідуалізованої оцінки «ризик/користь». Сформульовано практичні рекомендації для клініцистів (напр., уникнення «коматозних коктейлів», титрування до ефекту) та підкреслено важливість фармакогенетичних досліджень (напр., дефіцит G6PD) для персоналізації терапії.
Посилання
Hollmann, P., Borchert, J. (2023). The «Magic Bullet» paradigm: Antidote use in modern emergency medicine. J Med Toxicol. Vol. 19(2). P. 123–130. DOI: 10.1007/s13181-023-00950-z.
Grandinetti, G. (2021). Paracelsus revisited: The dose-response relationship in iatrogenic toxicity. History of Medicine Journal. Vol. 45(1). P. 45–58.
Петренко, В. М., Коваленко, О. С. (2024). Побічні події при введенні антидотів: 10-річний ретроспективний аналіз. Український токсикологічний журнал. № 3(1). С. 22–29.
Johnson, L., Smith, R. (2023). Beyond the protocol: The need for individualized risk-benefit assessment in antidotal therapy. Ann Emerg Med. Vol. 81(4). P. 450–452. DOI: 10.1016/j.annemergmed.2023.01.001.
Wampler, D. A., Molina, D. K. (2022). Naloxone-associated morbidity: A review of acute opioid withdrawal syndromes. Am J Emerg Med. Vol. 55. P. 18–24. DOI: 10.1016/j.ajem.2022.02.043.
Chen, Y. et al. (2021). The pathophysiology of naloxone-precipitated catecholamine storm: A systematic review. Clin Toxicol (Phila). Vol. 59(8). P. 689–697. DOI: 10.1080/15563650.2021.1891501.
Kliegel, A. et al. (2020). Naloxone-induced non-cardiogenic pulmonary edema (NCPE): Case series and literature review. J Crit Care. Vol. 58. P. 77–82. DOI: 10.1016/j.jcrc.2020.04.010.
Sivilotti, M. L. A. (2019). Flumazenil in benzodiazepine-dependent patients: Risks of protracted withdrawal and status epilepticus. Toxicol Rev. Vol. 38(3). P. 201–210.
Weinbroum, A. A. et al. (1995). The flumazenil/tricyclic antidepressant combination: A potentially lethal interaction. J Toxicol Clin Toxicol. Vol. 33(4). P. 399–403. DOI: 10.3109/15563659509010620.
Kreshak, A. A., Cantrell, F. L. (2022). The role of flumazenil in the modern «coma cocktail»: A critical re-evaluation. J Emerg Med. Vol. 62(1). P. 50–57. DOI: 10.1016/j.jemermed.2021.09.020.
Петрова, А. Д., Мельник, І. В. (2023). Атропінізація при отруєнні ФОС: балансування на межі двох токсичних синдромів. Медицина невідкладних станів. № 14(2). С. 112–119.
Davies, J.O. et al. (2021). Central anticholinergic syndrome secondary to atropine overdose in OPP management. Crit Care Med. Vol. 49(9). P. e870–e875. DOI: 10.1097/CCM.0000000000005077.
Sandilands, E. A., Bateman, D. N. (2009). Adverse reactions associated with intravenous N-acetylcysteine. Clin Toxicol (Phila). Vol. 47(2). P. 81–88. DOI: 10.1080/15563650802665564.
Schmidt, L. E. et al. (2015). Mechanism of N-acetylcysteine-induced histamine release in human subjects. Br J Clin Pharmacol. Vol. 80(1). P. 105–111. DOI: 10.1111/bcp.12595.
Harvey, J. W., Keitt, A. S. (1983). Methylene blue as an oxidant: A paradoxical dose-dependent toxicity. Blood. Vol. 62(5). P. 1015–1020.
Ramsay, R. R. et al. (2017). Methylene blue as a monoamine oxidase A inhibitor: A risk factor for serotonin toxicity. Toxicol Sci. Vol. 155(1). P. 183–190. DOI: 10.1093/toxsci/kfw203.
Hall, A. H. et al. (2018). Iatrogenic methemoglobinemia in cyanide poisoning: The risks of the nitrite-based antidote kit. J Med Toxicol. Vol. 14(3). P. 205–212. DOI: 10.1007/s13181-018-0660-8.
Johnson, R. P. (2022). Hemodynamic collapse following amyl nitrite administration in a patient with smoke inhalation. Case Rep Emerg Med. Vol. ID 9876543. DOI: 10.1155/2022/9876543.
Tenenbein, M. (1999). Deferoxamine and histamine release: Pathophysiology of rapidinfusion hypotension. J Toxicol Clin Toxicol. Vol. 37(6). P. 711–714.
Robins-Browne, R. M., Prpic, J. K. (1985). Effects of iron and deferoxamine on infections with Yersinia enterocolitica. Infect Immun. Vol. 47(3). P. 774–779. DOI: 10.1128/iai.47.3.774-779.1985.
Miller, N. L. et al. (2017). Deferoxamine-induced ARDS and neurotoxicity: A systematic review of high-dose complications. Ann Pharmacother. Vol. 51(11). P. 978–985. DOI: 10.1177/1060028017719438.
Andersen, O., Aaseth, J. (2016). The role of dimercaprol (BAL) in redistribution of heavy metals to the brain. J Trace Elem Med Biol. Vol. 38. P. 53–58. DOI: 10.1016/j.jtemb.2016.03.001.
Goyer, R. A., Clarkson, T. W. (2013). Toxic effects of metals. In: Klaassen C.D., ed. Casarett & Doull’s Toxicology: The Basic Science of Poisons. 8th ed. McGraw-Hill; P. 1015–1018.
Забродський, В. В., Ткаченко, О. І. (2020). Ускладнення терапії бікарбонатом натрію при передозуванні трициклічними антидепресантами. Вісник фармакології та фармації. № 58(7). С. 390–397.
Kim, H .J., Han, J. (2019). Severe hypokalemia and tetany following iatrogenic metabolic alkalosis. Electrolyte Blood Press. Vol. 17(1). P. 18–22. DOI: 10.5049/EBP.2019.17.1.18.
Greene, S. L. et al. (2018). High-dose insulin (HIE) therapy for beta-blocker and calcium channel-blocker overdose: A review of metabolic complications. Clin Toxicol (Phila). Vol. 56(9). P. 789–796. DOI: 10.1080/15563650.2018.1438063.
Brent, J. (2009). Fomepizole vs. ethanol: A review of the ADH-inhibition paradigm in toxic alcohol poisoning. J Med Toxicol. Vol. 5(3). P. 148–154. DOI: 10.1007/BF03161092.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
